Коли Велика депресія поглинула США, натовп безробітних заповнив вулиці міст. Перед Урядом постала серйозна проблема — як вирішити долю зневірених людей. Можна було б обмежитися лише виплатою фінансової допомоги, остаточно добиваючи і без того дефіцитний бюджет. Але президент Рузвельт знайшов витончений вихід зі сформованої ситуації. Він втілив у життя національну програму будівництва доріг. Таким чином, одним пострілом було вбито відразу двох зайців — люди отримали роботу, а країна — потужну інфраструктуру, яка згодом стала фундаментом процвітання США.

У будівництві доріг знайшли вихід зі світової кризи Німеччина та Японія, ставши згодом одними з найбільш високорозвинених країн у світі. З цього напрошується висновок: можливо, будівництво доріг та розвиток інфраструктури — єдино правильний вихід з кризи і для України?

Шість ліній на карті, які врятували країну

Наприкінці 1930-х років адміністрація США вперше розробила план створення загальнофедеральної системи швидкісних доріг. Легенда сповіщає, що на карті США президент Рузвельт намалював три лінії, що перетинали країну вздовж, і ще три — поперек, і наказав Бюро громадських доріг негайно зайнятися будівництвом цих шосе.

Однак незабаром Штати почали готуватися до вступу в Другу світову війну, і будівництво магістралей відійшло на другий план. У квітні 1941 року Рузвельт створив Національний комітет по міжрегіональних магістралях, перед яким було поставлено завдання підготовки детального плану. Комітет запропонував побудувати мережу довжиною в 63 тис. км. У 1947 році будівництво було розпочато.

Будівництво просувалося дуже повільно через нестачу коштів. Більш того, у 1950 році США знову були втягнуті у війну, цього разу в Кореї. Будівництво магістралей набуло також військового значення для держави.

У 1952 році, вперше в історії країни, уряд виділив $ 25 млн з федеральної скарбниці на будівництво дорожньої мережі. Вже у 1953 році більше 10 тис. км доріг було побудовано.

У 1953 році президентом США був обраний Дуайт Ейзенхауер, який проявився  палким прихильником створення національної магістральної системи.

Під час Другої світової війни Ейзенхауер оцінив переваги, які автобани давали німецьким військам. В результаті зусиль Ейзенхауера в 1956 році був ухвалений закон, який розставив всі крапки над «i». Остаточно затверджені маршрути основних швидкісних магістралей, встановлено єдиний дизайн для шосе і дорожніх знаків. 20-річний бюджет дорожнього будівництва був збільшений до $ 25 млрд.

Будівництво системи швидкісних доріг призвело до збільшення ділової активності США, зростанню ефективності праці та обсягів інвестицій, призвело до створення нових робочих місць і знизило рівень аварійності. Зростання продуктивності праці в США склало 25%, а загальні економічні вигоди досягли рівня в $ 2.1-2.5 трлн, що в 16-19 разів більше обсягу витрат на будівництво швидкісних доріг.

Ще раніше цим шляхом пішла Німеччина, подавши хороший приклад іншим країнам. У 1933 році у паралізованій Великою депресією країні однією з головних антикризових заходів стало масштабне будівництво доріг, автобанів, шляхопроводів, що буквально за лічені роки призвело до оздоровлення та злету німецької економіки. Цей урок історії німці не забули й досі. В умовах світової фінансової кризи 2008 року уряд сучасної Німеччини збільшив фінансування дорожньої галузі на 40 млн євро. В 2014 році очікуються додаткові надходження до бюджету в розмірі 3 млрд євро.

Дороге бездоріжжя

Сьогодні, коли Україна виявилася залучена у військовий конфлікт з Росією, економіка падає катастрофічними темпами. Після Майдану країна взяла курс на євроінтеграцію, але президент Петро Порошенко разом з прем’єр-міністром Арсенієм Яценюком не визначилися зі стратегією інвестицій для нівелювання наслідків економічного падіння. Світовий досвід підказує, що інвестиції в дорожнє будівництво — одні з найважливіших для держави і, що не менш важливо, високо окупні. В України немає іншого виходу, ніж будувати якісні дороги.

Головною проблемою української дорожньої галузі, як і раніше, залишається брак фінансування. Прикро,  що така ситуація мало кого турбує: у нинішнього уряду відсутнє розуміння того, що дорожнє будівництво піднімає ефективність і оздоровлює економіку. І якщо підходити до проблеми створення дорожньої мережі за сьогоднішніх темпів будівництва, на стабілізацію економіки й піднесення її до рівня високорозвинених європейських країн нам потрібна буде не одна сотня років. Від недостатнього фінансування страждає не тільки якість самого дорожнього об’єкта, але й перспективний розвиток територій, а також пов’язане з ним житлове будівництво, якість життя людей.

Автомобільні дороги та мережі є важливою основою для концентрації та спеціалізації виробництва. Поліпшення транспортної інфраструктури сприяєтиме розширенню торгівлі  та конкурентоспроможності країн, її  економічних регіонів. Такий розвиток зазвичай відбувається паралельно зі зростанням економіки, а зростання транспортного сектору генерує зростання частки зайнятих, та їх доходів.

Зношена дорожня інфраструктура України є одним з головних перешкод у підвищенні конкурентоспроможності країни на зовнішньому ринку. Щоб його подолати, необхідно відмовитися від практики фінансування автомобільних доріг за залишковим принципом, виходячи з можливостей бюджету. Інвестиції в розвиток доріг повинні оцінюватися як потужний інструмент соціального та економічного розвитку країни.

Низький технічний рівень доріг обумовлює високий рівень транспортної складової у собівартості продукції і високу собівартість перевезень, що згубно для економіки.

Все це робить неконкурентоспроможними вітчизняні товари на світових ринках, перешкоджають диверсифікації економіки країни, її переходу на інноваційний шлях розвитку.

Невідповідність рівня розвитку автомобільних доріг рівню автомобілізації і попиту на автомобільні перевезення призводить до невиправдано величезних витрат бюджету. Одне з найбільш економічно перспективних напрямків — Євразійський коридор, який проходить через нашу країну в азіатсько-тихоокеанського напрямку, який має найвищі темпи розвитку на планеті, не сприяє підняттю економіки України через низьку якість доріг.

Один з керівників англійської делегації дуже мудро підмітив: «Мені не потрібно нічого розповідати про країну — дайте мені можливість проїхати її дорогами, і я скажу, яка це країна. Ніде як на дорогах можна побачити — наскільки розвинена демократія в країні і як дотримуються законів».

Проблема відновлення технічного стану автомобільних доріг в Україні на  даний момент має стати одним із найважливіших завдань поточного — кризового — часу, необхідно переглянути пріоритети фінансування галузей, в тому числі, наприклад, для забезпечення продовольчої безпеки. Відновлення сільськогосподарського виробництва, втраченого за роки перебудови, неможливо без відновлення якісної дорожньої мережі. Довести транспортно-експлуатаційні показники територіальних автомобільних доріг до нормативного рівня можливо при капітальному ремонті.

Капітальний ремонт доріг — реальний шлях виходу з економічної кризи. Щоб зрозуміти, чому дорожні роботи є локомотивом, що виводить економіку з кризи, потрібно знати одну просту цифру. Створення одного робочого місця в дорожньому господарстві забезпечує п’ять робочих місць в інших – суміжних галузях економіки. Таким чином, загальне число зайнятих виявляється в підсумку в шість разів більше. Додаткові фінансові вкладення в дорожнє будівництво забезпечують мультиплікативний ефект. Цей факт  не є винятком і для нашої країни. Залежність тут пряма — чим більший обсяг фінансування дорожньої галузі, тим вищий рівень зайнятості населення. На тому, що дороги можуть «витягнути» країну з кризи, акцентують увагу практично всі — від макроекономістів до практиків. Будівництво одного кілометра дороги забезпечує 70 робочих місць, а обслуговування, включаючи заправки, станції техобслуговування, «годує» 460 чоловік. Тому соціальна ціна питання розвитку галузі вкрай висока.

«Світлий шлях» для економіки

Фінансування дорожньої галузі на сьогоднішній день стало світовим трендом: країни з більш низькими показниками економічного розвитку пішли шляхом Рузвельта, вбачаючи в дорожній галузі єдиний спосіб піднімати економіку.

Так, 11 листопада 2014 президент Казахстану звернувся до населення країни із посланням «Нұрли жол — Шлях у майбутнє», в якому озвучив нову економічну політику держави на 2015-2017 роки. «Нұрли жол» в перекладі з казахського означає «світлий шлях», на який, на думку Нурсултана Назарбаєва, країна може вийти, інвестуючи і розвиваючи інфраструктурні, транспортні та енергетичні проекти.

За його словами, тільки за рахунок будівництва доріг будуть створені нові 200 тис. робочих місць, а це означає зайнятість і зростання доходів населення. «Світлий шлях» справить мультиплікативний ефект і на інші галузі економіки — виробництво цементу, металу, техніки, бітуму, устаткування і супутніх послуг», — зазначає Назарбаєв, додаючи, що дороги — це лінії життя для Казахстану, значить, необхідно створити таку транспортну мережу, в якій би «від Астани в усі боки розходилися автомобільні, залізничні та авіаційні магістралі. Як від серця — артерії. Як від сонця — промені».

Інші країни, такі як Китай, Індія, Бразилія, Мексика також скористалися амбітними програмами розвитку і модернізації дорожньої інфраструктури. В Індії планується побудувати 7 тис. км нових автодоріг. У Мексиці прийнятий 6-річний Національний інфраструктурний план, згідно з яким $ 270 млрд буде направлено на будівництво та модернізацію 20 тис. км автодоріг, 1500 км нових залізничних ліній, розширення портових потужностей, систем каналізації та водопостачання.

Інфраструктурні інвестиції виступають в якості найважливішого інструменту створення умов для економічного розвитку та нових робочих місць, особливо на тлі великих потужностей в металургійній, важкої та машинобудівної галузей промисловості, які зараз знаходяться в підвішеному стані.

Інвестиції в інфраструктуру — це ідеальний шлях перерозподілу ресурсів і робочої сили зі стагнуючих секторів економіки у галузі, здатні забезпечити довгострокове економічне зростання.

Згідно широко визнаним розрахунками Марка Занді — головного економіста компанії Moody’s Economy, державні капіталовкладення в інфраструктуру стимулюють приватні інвестиції: кожен долар, витрачений на інфраструктурні проекти, викликає мультиплікаційний ефект у розмірі 1,59 дол.

Крім того, бізнес вцілому виграє внаслідок скорочення витрат — транспортних, комунікаційних, енерго- та водопостачання.

Інфраструктура як доповнення до інших факторів виробництва може виявлятися в такій формі: її модернізація здатна знижувати витрати виробництва.

Неадекватний стан інфраструктури лягає важким тягарем на витрати компаній, які змушені закладати відсутність інфраструктури у вартість своєї продукції або навіть будувати необхідну їм інфраструктуру за свій рахунок. Неадекватна транспортна інфраструктура, наприклад, значно підвищує витрати транспортних компаній, змушених шукати альтернативні шляхи доставки товарів.

Інфраструктурні інвестиції можуть виступати в якості інструменту промислової політики. Інвестуючи в певні інфраструктурні проекти, держава спонукає взяти в цьому процесі участь і представників приватного капіталу. Так, будівництво дороги в сільській місцевості може стимулювати процес інтеграції цієї місцевості в регіональну економічну середу, залучити інвестиції приватного сектора і прискорити економічне зростання регіону в цілому.

Не всі сегменти інфраструктури однаково впливають на економічне зростання. На думку більшості експертів, найбільший вплив надає дорожня мережа.

Хто виграє від інвестицій в інфраструктуру? Оскільки інфраструктура залишається громадським товаром, то, незалежно від форми контролю над її елементами і приватним або державним характером інвестицій, інфраструктурні проекти повинні, на думку американських експертів, насамперед, максимально задовольняти суспільні потреби. Це відбувається тільки тоді, коли існує сильний державний нагляд над проектуванням, фінансуванням, будівництвом, функціонуванням і ремонтом інфраструктурних об’єктів.

Інфраструктура, зокрема, і дорожня, є найбільш важливим довгостроковим об’єктом інвестування будь-якої країни. Відбір і здійснення таких інвестицій визначає ефективність бізнесу та якість життя населення на 20-30 років наперед.

За якими ж показниками ми могли б надати оцінку роботі транспортної галузі з проектуванням її впливу на економічне зростання?

Перш за все, ми виходимо з того, що ефективність інвестиційного проекту ґрунтується на економічному ефекті, який очікується після його завершення. А саме:

• скоротяться транспортні витрати в кінцевій ціні товару, якщо в результаті будівництва нових доріг станеться цілком видиме і відчутне скорочення відстані перевезень;

• слід очікувати зростання економії коштів підприємств на оплату ПММ (паливно-мастильних матеріалів) та фонду заробітної плати. Наприклад, за рахунок оптимізації режиму роботи водіїв (100 км по бездоріжжю — один час у дорозі, 100 км по автодорозі високого класу — інший час);

• поліпшення якості доріг, створення справді комфортних дорожніх мереж призведе до перерозподілу перевезень між видами транспорту, появі нових маршрутів. Це, в свою чергу, дасть поштовх дійсно активному використанню сучасних логістичних технологій;

• розвиток транспортної інфраструктури веде до оптимального розміщення продуктивних сил, виробничих потужностей, до ефективного використання покладів природних копалин, розширення ринків збуту товарів і надання послуг.

Очевидно, що в майбутньому у нашої країни проглядаються тільки дві перспективи.

Або ми зупиняємо кризу, катастрофічне падіння гривні, починаючи масштабне дорожнє будівництво, розвиваємо внутрішній ринок, імпортозаміщення. Або у нас починається Велика Депресія XXI століття. Який шлях обере країна — залежить від Петра Порошенка.

І якщо він обере перший, отримає шанс не лише вивести Україну на новий рівень економіки і життя її громадян, а й увійде в історію як перший з усіх українських президентів, кому вдалося розірвати пути Радянського союзу, які вже кілька десятків років тягнуть країну у прірву.

Мартенс Андрій 

Радник Голови Державного агенства автомобільних доріг України. Менеджер групи з реформування автомобільної галузі платформи Реанімаційний Пакет Реформ (РПР), співзасновник Громадської Спілки «Моя Дорога».